Эй, рэперы и наркоманы, вставайте на все четыре! Я тут хочу вам рассказать историю про мой последний наркотический сверхопыт. Приготовьтесь, потому что она будет неслабо улетная!
В общем, дело было так. Я уже давно мечтал попробовать псилоцибиновые грибы, все говорили, что это настоящий перелом в моем опыте употребления наркотиков. Но грибы, как вы понимаете, нельзя просто так купить у углового наркоторговца. Чтобы разнообразить свои закладки, решил я отправиться на долгожданную прогулку ночью.
Ночь была темная и таинственная, как моя душа после внутривенного введения разных дурей.
Я иду, смотрю по сторонам, вдруг мой взор упал на раскумаренный кусок заброшенного дома. "Ага, это то, что мне нужно!" - подумал я и подошел ближе. И что вы думаете? Там оказалось целое хранилище псилоцибиновых грибов! Моя удача просто зашкаливала!
Я схватил кусок шурупа из кармана, открутил дверцу и вошел внутрь. Запах медитации и афганской конопли был настолько интенсивным, что я уже не смог сдержаться и купилась в это море кайфа.
Теперь я чувствую, как каждая клеточка моего тела начинает кайфовать от этой психоделической сказки.
Я не знаю, сколько времени я провел внутри заброшенного дома, но мне казалось, что я погрузился в другую реальность. С каждым шагом моя душа отрывалась от земли, и я ощущал себя свободной птицей, парящей в небесах.
Вдруг я услышал шаги, кто-то подходил к дому. Я начал паниковать, но потом понял, что это всего лишь другой наркоман, тоже ищущий свое счастье. Мы стали лучшими друзьями в этом психическом путешествии и решили поделиться грибами.
Компания наркоманов собралась вокруг старого стола, и мы начали кушать эти магические грибы, словно дети на празднике жизни.
Как только грибы начали действовать, мы стали видеть мир во всей его красе. Цвета стали ярче, звуки проникновеннее, время остановилось. Это было прекрасное состояние, которое было невозможно передать словами.
Мы сидели, лежали, наблюдали за звездами. Наконец-то я поняла, что такое настоящая гармония с собой и миром.
Вот так я отправилась на прогулку ночью, и это был один из самых незабываемых вечеров в моей жизни.
Я не советую никому попробовать то, что я опробовала, потому что эйч, это штука серьезная, и тебе может сильно поплохеть. Но если ты увидишь шанс настоящего наслаждения и душевного роста, то, возможно, стоит рискнуть. Хотя сама я теперь предпочитаю наркотическую медитацию и поиск счастья внутри себя, без всяких веществ.
Пожалуй, сказку о псилоцибиновых грибах и прогулке ночью можно закончить.
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.